15 грудня у нашій школі відбулось відкриття меморіальної дошки Казимира  Івановича Патриляка, відомого українського вченого-нафтохіміка, доктора хімічних наук, професора, академіка Нафтогазової Академії наук України, що розпочалось освяченням, яке провів о. Григорій Мисан.
   Корені родини Патриляків сягають Сяноцького повіту Ряшівського воєводства (Польща). Казимир Іванович появився на світ  у с. Нагоряни. Досі збереглася церква у якій його хрестили.
Родина Патриляка Івана під час операції "Вісла" потрапила в число перших переселенців. Із Сенока до Зборова в товарному вагоні-телятнику їх везли більше місяця.  Коли вийшли на станції у Зборові, то побачили сніг (а це був травень) і подумали, що їх привезли в Сибір. Патриляки оселилися в недобудованій хаті у с. Гаї Розтоцькі Залозецького (нині Зборівського) району Тернопільської області. У вересні 1946 року в селі Гаї Розтоцькі Казимир в віці восьми років пішов до школи, де проявив неабиякі здібності до навчання. Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, у 1956 році він вступив на нафтовий факультет Львівської політехніки, у 1961 році закінчив даний вуз за спеціальністю " Технологія нафти та газу", і був направлений до Києва в Інститут хімії полімерних матеріалів. Практично все своє життя Казимир Іванович Патриляк пропрацював у Секторі нафтохімії та Відділенні нафтохімії. Був знаний серед колег як талановитий хімік-експериментатор,  який будучи захопленим своєю роботою, міг тижнями не виходити із лабораторії.
    Своїми руками зробив та налагодив цілий ряд унікальних дослідних установок, виготовлених як зі скла, так і з металів, що дозволило виконати не лише його власні дисертаційні роботи, але й цілий ряд робіт його учнів та послідовників. Маючи золоті руки, відзначався й особливим підходом до подачі результатів дослідження. Його роботи – це не сухе викладення матеріалу, а науково-літературна праця про проведене експериментальне дослідження. У звітах, доповідях та статтях завжди було надзвичайно скурпульозно відточено кожне слово. Він вважав, що наукова робота є тим заняттям, за яке варто покласти життя. Дуже захоплювався поезією. Мав непоганий художній смак, був заядливим фотографом.
   Його кредо: " Не бійся дискусій, у ній народжується істина". На зібранні увічнення пам'яті відомого вченого земляка зібралося чимале товариство. 
    Своїми спогадами про Казимира Івановича Патриляка ділилися: двоюрідна сестра Савка Іванна Андріївна, однокласники – Верницький Мирон Іванович та Безкоровайний Петро Григорович. Цікаві розповіді про батька присутні почули з уст дітей Казимира Івановича:
-    старшого сина Богдана, заступника генерального директора історичного музею у м. Києві;
-    доньки Любові, член вченої ради, зав. кафедрою інституту біоорганічної хімії та нафтохімії ім. В.П. Кухаря.;
-    молодшого сина Івана, кандидат історичних наук, професор кафедри історії світового українознавства.
Перед громадою також виступили:
-    Барна Володимир – поет, літературознавець, публіцист, громадський та культурний діяч, член національної спілки письменників України; 
-    Жеребецький В.В. – поет, голова районного фонду культури;
-    Тарас Кадобний – доцент, секретар спілки письменників Лемківщини з наукових питань;
-    Леонід Кравчук – доцент Тернопільського національного медичного університету;
-    Жук Г.М. – краєзнавець, літературознавець, Тернопільський журналіст, який і створив фільм про Казимира Патриляка.